Діти зі складною поведінкою в закладі освіти.Вчимося їх розуміти.

Агресивність — риса характеру, що проявляється у ворожому ставленні людини до інших, а також до навколишнього світу. Агресивними називають такі дії, які є ворожими і в то же час не виправдовуються обставинами, що склалися (наприклад відсутність загрози і потребі в захисті).

Ознаки агресивності:

- упертість, бажання суперечити, відмовлятися;

- дратівливість, заздрісність, мстивість ;

-напади гніву, вибухи злості, образи, прагнення скривдити, принизити;

- постійне наполягання на своєму;

-егоцентризм, невміння зрозуміти інтереси іншого.

- часта втрата контролю над собою;

- суперечки та сварки з дорослими;

- відмова дотримуватись правил;

- навмисне дратування людей;

- звинувачення інших у своїх помилках;

- гнівається та відмовляється зробити що-небудь па прохання дорослих або однолітків;

- сперечається з дорослими, вчителями, іншими учнями;

- відмовляється дотримуватися правил.

- часто втрачає контроль над власними емоціями, швидко виникає негативна реакція на поведінку інших, має високий рівень чутливості.

- часто провокує інших.

Причини агресивності:

- реакція на приниження гідності дитини, глузування, знущання над нею;

- результат надмірної опіки, обмеження самостійності дитини, заперечення дорослими будь-якого прояву ініціативи;

- суперництво між дітьми в родині з метою досягти переваги над братами або сестрами;

- результат комплексу неповноцінності, прагнення довести іншим свою перевагу;

- агресивне поводження оточуючих, яких дитина може наслідувати й агресію яких копіює;

-прояв нелюбові до дитини, формування в неї відчуття беззахисності, небезпеки й ворожості навколишнього світу;

- прагнення привернути до себе увагу однолітків;

- прагнення отримати бажаний результат;

- бажання бути головним;

- захист або помста;

- бажання принизити гідність іншого з метою підкреслення своєї переваги

- фізичні покарання, знущання над дитиною.

Види агресії.

Фізична агресія: використання фізичної сили проти іншої особи (бійка, стусани, ляпаси,

нанесення тілесних ушкоджень, псування майна).

Вербальна агресія: словесне вираження негативних почуттів і емоцій,

словесна агресія (образи, докори, звинувачення, крик, вереск, лайка, лайка, погрози).

Аутоагресія: агресія, спрямована проти себе (самозвинувачення, самоприниження,

нанесення собі тілесних ушкоджень, суїцид).

Пасивно-агресивна поведінка: прояв негативних, агресивних почуттів, які особа не навчилася проявляти відкрито та намагається проявити у прихованій формі, вважаючи, що так безпечніше.

Ознаки пасивно-агресивної поведінки в дитини (фрази-маркери):

«зроблю за хвилину» (але при цьому дитина виконує обіцяне набагато пізніше);

«мені все одно»;

«я не чув, що ти сказала»;

«я й так зробив дуже багато»;

«я забув зробити те, що ти просила. Потрібно було записати »;

«я намагався зробити те, що ти просила. Але я не знав, що це для тебе так важливо, тому я не доробив »;

«я зроблю, але спочатку мені потрібно зробити свої справи»;

«ця робота - не моя відповідальність»;

«я не знав, що ти хотіла, щоб я це зробив».

Що робити?

1.Відокремити дитину від інших учнів. Можна виділити спеціальне місце для роздумів, де сидять діти, яким важко контролювати свої емоції, і потрібно заспокоїтись або справитись з поганим настроєм. Важливо не виганяти дитину з класу, а посадити окремо від усіх та дати заспокоїтись.

2. Чіткі правила поведінки. Їх можна створювати на рівні класу, обговорювати публічно та нагадувати дитині індивідуально, створювати плакати, картки, знаки, які будуть нагадувати дитині про правила поведінки.

3. Вчити учнів вмінню розуміти і розпізнавати свої емоції. Формувати здібність до емпатії, довіри, співчуття та співпереживання, а також вмінню співпрацювати, бути дружньою командою.

4. Вчимо різних способів релаксації та вираження агресії .

Наприклад, «Торбинка злості», «Скринька для крику», «Щітка для рук», якою можна почесати руки в разі фізичної агресії, «Аркуш агресії», на якому можна намалювати те, що розізлило або свої «злі почуття».

5. Не розмовляти з агресивною дитиною роздратованим та голосним тоном. Це може спровокувати агресію у відповідь.

Матеріал підготувала соціальний педагог Андрійченко Є.О.